Коли в 70i/80i роки я ходив у радянську школу, було ”очевидно”, що українська це мова селюкiв, а культурнi люди у мiстi розмовляють лише росiйською. Дiти, що мали вдома україномовних батькiв, не хтiли розмовляти українською зi своїми ровiсниками (у Києвi), бо ”звичайнi” росiйськомовнi дiти могли дошкуляти сiльською мовою. Протягом столiть панувала така система, в якiй українцi Гоголь, Чехов та Достоєвський, євреї Бабель та Висоцький, грузин Маяковський та б. iн. здобували росiйськiй культурi свiтову славу. Тобто, тодi всi працювали на вуйка замiсть працювати на себе. Звичайнiй iмперiалiзм завжди постає, як очевиднiсть. Оця культурна ”очевиднiсть” продовжила своє iснування навiть тодi, коли настав ґейм овер совку. Мiльйони продовжили спiлкуватися росiйською в незалежнiй Українi, хiбащо Майдан та двi вiйни 2014 та 2022 року стали тим рядом поштовхiв, пiсля котрих спiлкування українською стало ознакою iндивiдуальної та полiтичної гiдностi.

Насправдi всi без виняткiв українцi володiють i росiйською, i українською. Але завдяки столiттям русiфiкацiї тих, в кого росiйська мова перша, а українська друга, стало набагато бiльше, нiж тих, в кого навпаки. Так що коли путiн патякає щось на кшалт ”захистити росiйськомовних”, з’являються мiльйони не бажаючих бути ”захищеними” i переходять на українську. Це стосується центральної, пiвденної та схiдної України. Захiдна ж не знала анi царату, нi совку аж до самого 1939 року i там користуються українською у щоденному побутi. Росiйською ж там володiють через те, що бiльш, нiж пiвстолiття прожили в радянському союзi i там, за залiзною завiсою, як усi користувалися росiйською в офiцiйних випадках, вчили Пушкина / Достоєвського у школi, але не бiльше того.

Протягом 30 рокiв Незалежности все ще росiйськомовнi мiльйони пiдсвiдомо українiзувалися. Я маю на увазi українську пiсню i українську музику, що почали зростати в цих ”росiйськомовних” районах. Мовою побуту залишалася росiйська, але мовою пiснi та душi все бiльш ставала українська. Козацька природа далася взнаки. Якщо не вiрете, послухайте легенд українського панка ”Воплi Вiдоплясова”, особливо альбоми 80х, 90х та 00х рокiв.

За царських часiв було ще гiрше. В 1864 роцi з’явився т.зв. Валуєвський циркуляр, в якому iмперський мiнiстр внутрiшнiх справ Петро Валуєв стверджував: ”малороссiйского наречiя отдельно от русского языка не существует”. I заборонив друк книг українською. За винятком ”розважальної лiтератури”, але й цей виняток було прибрано в 1876му. Таким чином тiльки у Львовi та Галичинi, що належали на той час Австрiї, була можливiсть видавати справжню українську лiтературу. Втiм, у тодiшнiй Австрiї українцiв спiткали iншi проблеми. Наприклад, один зi найгенiальнiших українцiв того часу Iван Франко, поет, вчений та громадський активiст, так i не був жодного разу обраний до австрiйського парляменту тому що… зубожiлi українськi селяни продавали свої голоси в буквальному сенсi за ковбасу. У тодiшнiй Австрiї корупцiя була поширена майже, як у сучаснiй Росiї, але корупцiонером не був Iван Франко.

Ivan Mazepa och Karl XII efter Poltava. Gustaf Cederström 1880.

Пiсля революцiї та падiння царату в 1917му стало легше з мовою та лiтературою. Але не на довго. На початку 30х був органiзований Голодомор, який мав на метi знищити українського селянина, як основу нацiї. Пiсля того, як це було зроблено, в 1937/38му були розстрiлянi провiднi iнтелектуали та культурнi особистостi. Сталiнська репресивна машина була безжальна, але водночас жадiбна. Жахливий факт: драматург Микола Кулiш та режисер Лесь Курбас були зв’язанi спина до спини й застрiленi одною кулею в голови. Заощаджували кулi.

Iсторик-любитель путiн каже, що Україну вигадав Ленiн, а до того жодної України не було. Якщо звернутися до бiльш професiйних iсторикiв, вони можуть пiдтвердити, що Московiя змiнила iм’я на ”Россiя” лише у 1714му. Анi в Москвi, нi у Петербурзi (який був тiльки заснований в 1703му) не було в той час жодного унiверситету, щи будь-якого вищого освiтнъого закладу. Найближчi унiверситети чи то книгодрук були тодi в Києвi та Вiльнюсi. Мова, якою Iван Федорiв друкував книги у Львовi 16 ст., мова, якою писали Iван Мазепа в 17 ст. i Григорiй Сковорода у 18му, називалася ”руська”. Надовкруг Москви чи Петербурга мiсцевi користувалися здебiльшого угрофiнською, ”руськi” слова вони могли почути тiльки в Москвi у церквi. Назва ”Русь” i вiд неї ”руська” дуже стара, на вiдмiну вiд сучасної ”росiя”. Вона походить з тих часiв, коли вiкiнги Рюрiк та Олег, про який гадають, що вони походять з Руслагена, заснували державу зi столицями Київ та Новгород, яка й мала столiттями назву Русь.

В росiйськiй мовi легко знайти скандинавiзми, як то ”вал”, ”торг” iтд. В українськiй їх ще бiльше. ”Плюндрувати”, ”борг”. Я проводжу цi паралелi задля того, щоб зайвий раз довести те,що уся Схiдна Європа знає й так – назву ”Росiя” та ”Русь” московити поцупили i те, що в середнi вiки називалось ”руське”, сьогоднi можна читати, як ”українське”. За винятками, якщо йдеться про Бiлорусь, або Новгород.

Насправдi це двобiй двох концепцiй, що точиться протягом вiкiв. Вiзантийський двоголовий орел (в народному ротi ”курка”), що ототожнює авторитарну вертикаль влади iз двома головами нагорi – царем та патрiархом, в цих двох коїться, як то казали у Вiзантиї, ”симфонiя влад”. Друга концепцiя, назвемо її скандинавською, Вiче. Пряма демократiя, вперше впроваджена на Русi Рюрiком. В Новгородi вона була чинна аж до кiнця 15 столiття (коли була брутально пiдкорена двоголовою куркою), а в Українi протягом усього героїчного козацького 17го столiття тiльки пряма лицарська демократiя вважалася легiтимним джерелом влади.

Ormön, känd från kriget i Ukraina 2022. Foto: Ukrainska regeringen.

Цi дивовижнi часи закiнчилися в 1709му трагедiєю в Полтавi. Гетьман українського козацтва Iван Мазепа не змiг здобути незалежностi України в союзi з Карлом XII проти московитського царя Петра. Пiсля того, як вiзантийська двоголова курка знищила всi руськi свободи, Московiя змiнила iм’я на ”Росiя”. Багато тисяч козакiв та звичайних українцiв було вбито у рiзанинi в Батуринi (тодiшня Мазепова столиця), а Запорiзьку Сiч знищено разом з захисниками. Iм’я Мазепи пiддавалося анафемi у церквах, що були збудованi Мазепиним коштом. Все ж. Не зважаючи на незграбнi спроби викреслити iм’я Мазепи з iсторiї, сам Джордж Ґордон Байрон присвятив оду звитяжному гетьмановi.

Насправдi корiння ще глибше. Одна з типових рис українскої мови це фрикативне ”г”. Анi росiянин, нi поляк, нi турок не здатнi вимовити цей звук. Їм натомiсть користуються чехи та словаки i багато рокiв я гадав, що цей звук це спадщина Великої Моравiї (перша вiдома у Середньовiччi слов’янська наддержава), до якої входили i Чехiя, i Словакiя, i значна частина захiдної України. Але одного чудового дня в атенському метро я збагнув наскiльки корiння насправдi глибоке. ”Некст стейшн Сiнтагма” вимовив голос у гучномовцi iз тим самим фрикативним ”г”. Тобто гекання вийшло з античної Грецiї, боги тiльки знають коли. Авжеж, всi українцi знають легенду, як Атени купляли хлiб у скифiв.

Щодо сучасної української, в неї є одна приваблива риса – флоу. Так само, як з англiйської чи французької, з української майже природньо виникає пiсня. Саме через те так легко перекладати на українську Пiаф або Моторхед, набагато легше, нiж на росiйську. Звiсно, можна створити флоу на росiйськiй, але на українськiй воно вже є. Тобто не тiльки козачими вусами купляє Леммi українську душу, але й ще флоу. Доречi, щодо Леммi. Як почалася оця остання вiйна, українська мова стала ”bad motherfucker” для росiйських вух. Бо на практицi легалiзувала лайку. Українська лайка, так само як росiйська, була пiд жорстким табу i саме через те набула такої варiятивности й соковитости. I тут українськi моряки, що вiдправляють росiйський вiйськовий корабель нахуй публiчно у мегафон!.. i трясця прокотилася усiм українським мовним полем. Пiсля цього українська, так само як шведська, чи будь-яка iнша європейська мова, лається за потребою без того, щоб справдi думати про статевi органи. В той час, як росiйська все ще дбає про свою вербальну цноту!

Прiрва стала раптом завелика. Прiрва помiж реальним життям, де лаються щодня, та блюзнiрською лiнгвiстичною бажаною реальнiстю. Така прiрва це абсолютний окей для московитської iмперiї але не може такого бути в демократичнiй волелюбнiй Українi.
Шкода, що для цього нам українцям, знадобилась вiйна. Але велика радiсть нарештi позбавитись мовної незайманости.