Збираєшся відвідати Україну? У своєму ессеї про війну, пацифізм та Оззі поет Євген Волинський дає більш менш практичні поради щодо подорожі твого життя.
Чому люди хочуть подорожувати там, де панує мир та спокій, і не хочуть відвідувати зони війни? На практиці це лише питання уяви. Подорожі до воюючих країн можуть навпаки збагатити твою душу і перетрясти твою уяву про добро і зло. Набагато більше, ніж якась там ол інклудед відпустка, котра насправді не додає нічого. Ми ж не хочемо бути просто туристами, а хочемо бути кимось на кшталт мандрівників. Тож якщо тобі довподоби туризм екстремальний та духовний, рушай до України без коливань. Світоуяву буде перегорнуто і коли ти вже там, спробуй долучитися до волонтерського руху допомоги фронту, бо інакше твоє буття в Україні буде безглуздим. Тусовщики, що тільки колекціонують враження, хай їдуть кудись іще. Ну а якщо ти всупереч очікуванням не збираєшся там проповідувати мир, сприйми це, мов рекламу, і приготуйся до тріпу у внутрішню та зовнішню Україну.
Протягом мого тінейджерства, коли на двор стояли 80-і, вважалося, що Pink Floyd це така собі розумна музика для інтелектуалів, у той час як Black Sabbath це така собі брутальна музика для розбишак. Життя внесло свої коригування і сьогодні ми бачимо мудреця Оззі Озборна й червоного проросійського ідіота Роджера Вотерса. Звісно, інтелекруали всіх країн були спантеличені, коли Вотерс запатякав про Донбас, ”українських нацистів” тощо. Ба більше, як він волав у російський мікрофон на Раді Безпеки ООН. Але … це яскрава ілюстрація того, чого варта наша уява. Це зовсім не раптом Вотерс став отаким ницим, тенденції до цього були десятиліттями раніше, але ж ми, хто зросли з Pink Floyd, самі пручалися тому, аби скинути Вотерса з пʼєдесталу у своїй уяві.
Те ж саме й з Оззі. Ту мудрість, що валить з його текстів, принаймні з 2013 року, важко з чимось порівняти. Хібащо з Леонардом Коеном чи Омаром Хайямом, коли вони перебували в теперішньому віці Оззі. Проблемою зно постаємо ми, це ми уявляємо собі Оззі розбишакою (навіть старим) і це заважає нам читати. Все ж, коли людина 75и років номінується на чотири Ґреммі (і виграє два), свідчить про це, що саме сучасна музика створюється не тільки молоддю. І це тверезить. Як результат, тексти його останнього альбому Patient number 9 хтось насправді прочитав. Доречі, оця остання платівка має жовтоблакитний дизайн, тож ”Слава Україні!”, як каже Оззі Озборн.
Концерт Роджера Вотерса в Бразилії, 2023 рік. Фото: Fronteira CC BY-SA 4.0 DEED (обрізаний)
Через багато десятиліть після того, як усі ці пісеньки про ”peace & love” продалися так гарно, один колега Оззі й Вотерса визнав одну дуже неприємну річ. ”Єдине, що було на потребі від нас, це видавати пісні про всесвітню любов, а для цього не треба було нічого”, згадує Роберт Плант і його цитують усілякі рок-енциклопедії та майже всі книги з історії Black Sabbath. ”Це було занадто гарно, прямо кажучи! Зла нібито просто не було, а грошей було багато! І зрозуміло, що уся ця flower power образилася на Оззі! Коли Black Sabbath, усі чорні й без квітів заспівали про нездатність любові перемогти воєнну машину! Це була провокація! І знаєте чому? Бо ми всі були в той момент самохороші, а Оззі був правий!” Краще пізно, ніж ніколи. Плант визнав те, що Вотерс відмовляється визнавати навіть зараз. Самохорошість пацифізму.
Сьогодні вона абсолютно очевидна. Дистанційний пацифізм, негативне ставлення до віни десь там, проти експорту зброї, проти НАТО і нарешті проти США, все це належало до стандартної уяви звичайного шведа про ”добро”. До сьогодні. Зараз ця уява колапсує разом із шведським нейтралітетом, а причина та ж сама – самохорошість. Підчас холодної війни шведи, звісно, зберігали нейтралітет, але… геть чисто духовно схилялися до антиамериканського й проросійського боку. Бо червоні ж були за соціалізм, а соціалізм належав теж до уяви про ”добро”. Тобто, якісь сучасні політичні сили думають такими моделями, як наприклад, антиамериканський реванш після холодної війни, наші самохороші пацифісти з Роджером Вотерсом на чолі здатні це зрозуміти. ”Це ж імперії воюють між собою” каже їх фантомна уява про біполярний світ, а посеред цих протиріч стоять вони, дуже добрі, мирні, антивоєнні, не беручи жодної участи.
Оззі Осборн. Фото: Мортен Сковгаард. CC BY 2.0 DEED (обрізаний)
Фурункул самохорошости було, як і багато інших фурункулів, розітнуто Україною. Розуміння прийшло, як холодний душ. Ми гадали, якщо ми не відправлятимемо жодної зброї за кордон, там небуде жодних воєн. На практиці виявилося навпаки. Ми мусимо відправляти артилерію й воєнні літаки до України (похабцем учора) саме, аби зупинити війну. Усі моралістичні балачки про пацифізм відкидаються, коли зʼясовується, що тобі є, що захищати.Українці відчули це на власній шкірі. І коли українці вже не могли дозволити собі пацифізму, багато єврпейців нарешті зрозуміли, що Україна виступає живим щитом Європи, бо Європі є, що захищати теж.
Аби не занурюватися в ідеологічні дебати, я просто констатую факт. Україна оголила майже все. У 2014 вона оголила ідейну кризу лівих, а в 2022 самохорошість дистанційного пацифізму.
Україна наче лакмусовий папірець, проявила рух Оззі від темряви до світла і рух Вотерса в протилежному напрямку. То що ж там такого особливого у цій Україні, що вона влаштовує іспити нашій культурологічній та політичній уяві?
В мене є проста й спекулятивна відповідь. Ідеї, що зараз популярні на Сьодермальмі, були популярні в Україні 100 років тому. Це тоді й там Нестор Махно намагався сформувати не ієрархічний анархічний соціалізм, це тоді й там виникла ідея про мир у світі без кордонів. Українці встигли набратися скепсису до цих ідей, то ж відкинь свої уявлення, коли ти спілкуєшся з людьми в Україні.
Вони не хочуть псевдомиру за будь-яку ціну. Саме слово ”мир” абсолютно позбавлене магічного клангу в їхніх вухах. Сучасні українці ставляться до цього, як у пісні Леммі про вовка ”його слід вбити, бо інакше ти помреш”. Також викликають скепсис ідеї всесвітнього братерства, що так геніально зформулював український національний скальд Іван Франко в 19-му столітті.
Наша цiль — людське щастя i воля,
Розум владний без вiри основ,
I братерство велике, всесвiтнє,
Вiльна праця i вiльна любов!
Се ж остатня вiйна! Се до бою
Чоловiцтво зi звiрством стає,
Се поборює воля неволю,
”Царство боже” на землю зiйде.
Лідер українських анархістів Нестор Махно, 1918 рік.
Братерство з московитами якось епохально затримується, як, доречі, й братерство курдів із турками. Раптом усе стає дуже повʼязаним з суворою реальністю. І в Україні сучасній три ідеолігії вважаються неподобством. Фашизм – ідея лідера, що сконцентрував усю владу, це дно, вважають українці й кивають на північний схід. Комунізм – ну, тут без коментарів, комунізм в українців уже був і залишив після себе гіркий післясмак. І також останнім часом долучившийся до них самохороший пацифізм це третя негречна ідеологія, якщо не перша.
А що з приводу націоналізму? Питаєш ти, бо читав про нього в інтернеті. Оцей славозвісний український націоналізм, що навіть декларувався на Майдані? Тут ми маємо різні тлумачення одного й того ж слова. По європейськи ідеологія вищости власної нації над іншими називається націоналізм. В українських же вустах, як формулюють самі націоналісти, націоналізм означає патріотизм у дії. Для будь-якого шведського чиновника це очевидно, міністр фінансів захищає шведську крону і якщо наша ніціональна валюта впаде, це його відповідальність. Так само міністр культури переймається шведською культурою, міністр економіки нашою економікою і т д. В Україні це не очевидно. Там лекго може статися, що якийсь чиновник, що високо сидить, опікується якимось іншим інтересом, ніж українським. Тобто, український націоналізм не має нічого спільного з ідеєю вищости і в українському тлумаченні слова ”націоналізм” усі наші шведські посадовці ”націоналісти”. Люкс, вважали б українці; це просто їхня робота, вважають шведи. Додайте ще, на шведських виборах націоналісти отримали 20%, на українських тільки 2%.
Адже насправді різниця між Оззі Озборном та Роджером Вотерсом полягає лише в тому, що перший є чутливим до світу, що його оточує і не тримається за власні ідеї надто серйозно, в той час як другий намагається втиснути ”новий” світ в уяву старої ”доброї лівої” людини. У першому випадку це називається мудрість, у другому дурість. Узвʼязку з цим стає екстра прикро з того, що стокгольмський концерт Оззі 5го травня скасовано через стан здоровʼя майстра, в той час, як Вотерс має завітати до нас 15 квітня, згідно з аннонсами у соціальних мережах. Незважаючи на масу сердитих позначок там, Вотерс трима клейноди на висоті. Ото, як сказав колись Бертольт Брехт ”люди, котрі не чують, що їм кажуть, народжені бути провідниками”.
Якщо ти справді збираєшся подорожувати воюючою Україною (що насправді можливо), ти маєш памʼятати ще одну річ, окрім не вести розмови про пацифізм з українцями. Ніколи не користуйся міжміськими та міжнародними автобусами. Ні, ти не ризикуєш бути розбомбленим у них. Вони просто не дотримуюються розкладу, бо це занадто висока вимога для воєнного часу. Автобус може також звернути до іншого міста 100 км на південь (куди він не мав їхати), щоби ”підібрати ще людей”. До війни такого не було. Тож, автобусного хаоса слід просто уникати, але навіть не думай про автостоп! Англійською на дорозі не володіє ніхто, а злодії видають себе за ветеранів війни. Комендантська година діє і ти не можеш навіть знаходитися на вулиці після 11ї. Ні, це найглупіша ідея ідея автостопом по сучасній Україні! Проте потяг суне дуже впевнено і не запізнюється більше, ніж на годину. Тож, сприймай це, як рекламу Укрзалізниці. Найкращі й найзручніші в Європі вагони з особистим сервісом, з веселими, меркантильними й в міру корумпованими провідниками. Вони чудові, навіть не говорячи англійською. Це ворк ін прогрес, вони вчаться прямо зараз, навіть, якьо процес іде бавно. Вони стукають у двері вранці з уже готовими чаєм та кавою. Це тут ти можеш справді отримати каву в ліжко. А також ти можеш навіть палити в тамбурі. Як у прекрасному 20-му столітті.
Євген Волинський • 2023-11-07 Євген Волинський - український поет та перекладач, перекладає класичну та сучасну лiтературу з та на українську, росiйську та шведську. Мешкає у Швецiї з 1989 року.
Євген Волинський • 2022-04-08
Мiльйони росiйськомовних українцiв переходять на українську цими воєнними днями. Для них це стає питанням самоповаги. Але що таке українська мова? В цьому ессеї поет i перекладач Євген Волинський розповiдає заплутану iсторiю про те, як мова поширена на теренах сучасної України, була поцуплена московською елiтою, отримала назву ”русский” i була використана проти тих, хто її створив.
Бiльше →
Funderat på att resa till Ukraina? I en personlig essä om kriget, pacifismen och sin idol Ozzy Osbourne ger poeten Eugene Wolynksy mer eller mindre praktiska restips till ditt livs resa.
Varför vill man resa till frid och fröjd och inte till kriget? I praktiken handlar det bara om föreställningar. Resor till krigshärjade zoner kan tvärtom berika din själ och skaka om dina föreställningar om gott och ont. Bra mycket mer än någon jävla semesterresa som tillför egentligen ingenting. Man vill ju inte bara vara turist, man vill vara någon sorts explorer. Så om du gillar extrem spirituell turism, tveka inte, åk till Ukraina. Där får du dina föreställningar omskakade, och när du är väl där försök att engagera dig i någon volontärverksamhet som hjälper militärer, för annars blir det lite meningslöst. Dagdrivare som bara vill samla upplevelser får åka någon annanstans. Men om du mot förmodan inte tänker predika fred där, ta det här som reklam och förbered dig på resan till både det inre och yttre Ukraina.
Under mina tonår på 80-talet ansågs Pink Floyd vara klok musik för intellektuella medan Black Sabbath var röjmusik för värstingar. Livet gjorde sina korrigeringar och idag ser vi en vis man: Ozzy Osbourne. Och en röd prorysk idiot: Roger Waters. Visst blev intellektuella i olika länder tagna på sängen när Waters började babbla om Donbas, ”ukrainska nazister” och så vidare. Ännu värre när han gapade i en rysk mikrofon inför FNs säkerhetsråd. Men … det här är en tydlig illustration av vad våra föreställningar egentligen är värda. Det fanns säkert tendenser hos Roger Waters för decennier sedan. Det är bara det att vi som växte upp med Pink Floyd var så ovilliga att knuffa ned honom från piedestalen.
Samma sak med Ozzy. Den visdom som väller fram ur han texter, åtminstone från 2013 och framåt, har svårt att finna sin like. Möjligen Leonard Cohen eller Omar Khayyam när de var i Ozzys ålder. Problemet är återigen vi, vi föreställer oss Ozzy som en röjare (även som gammal) och det stör vår läsning. Nå, det faktum att en 75-åring nyss nominerades till fyra Grammys och vann två (alltså att dagens musik skapas av en sådan icke-yngling) fick oss att nyktra till, och fick texterna till hans sista album ”Patient number 9” att bli någorlunda lästa. Skivan är också helt och hållet blågul i sin design, så ”Slava Ukraini!” som Ozzy säger.
Roger Waters konsert i Brasilien, 2023. Bild: Fronteira, CC Attribution-Share Alike 4.0 (beskuren)
Flera decennier efter att allehanda peace & love-sånger sålde så bra erkände en kollega till Ozzys och Waters en obehaglig sak. ”Det enda vi behövde göra var att släppa låtar om universell kärlek och för det krävdes ingenting” minns Robert Plant och blir citerad av olika rock-encyklopedier och samtliga böcker om Black Sabbaths historia. ”Vi hade det för bra helt enkelt! Ondskan fanns inte för oss, men pengar fanns det gott om! Och givetvis blev hela flower power-rörelsen sur på Ozzy Osbourne när Black Sabbath, svarta som de var och utan blommor, började sjunga om kärlekens oförmåga att besegra krigsmaskineriet. Det var väldigt provocerande. Och vet ni varför? För att vi var självgoda och Ozzy hade helt rätt. Bättre sent än aldrig. Plant erkände det som Waters vägrar erkänna till och med nu. Pacifismens självgodhet.
Idag är den helt uppenbar. Att vara distanspacifist, att vända sig mot krig långt borta, mot vapenexport, mot NATO och framför allt mot USA, tillhörde den gemene svennebananens föreställning om det goda. Fram till nyligen. Nu kollapsar den här föreställningen tillsammans med den svenska neutraliteten och orsakerna är desamma – självgodhet. Under kalla kriget var man självklart neutral men … spirituellt lutade man på något sätt åt det antiamerikanska och proryska hållet. För rödingar står ju för socialism och socialism hör ju till föreställningar om det goda. Så är det några som tänker i banor av någon sorts antiamerikansk revansch efter kalla kriget, kan våra självgoda pacifister tillsammans med Roger Waters förstå det. Det är ju imperier som slåss med varandra, säger deras spökföreställningar om en bipolär värld, och mitt i den här motsättningen är de jättegoda, icke deltagande, fredliga och antikrigssinnade.
Ozzy Osbourne. Bild: Morten Skovgaard CC BY 2.0 DEED (beskuren)
Självgodhetens böld liksom många andra bölder öppnades av Ukraina. Insikten kom som en kalldusch. Vi trodde att om vi inte skickar några vapen till utlandet så blir det inga krig där. I praktiken blev det tvärtom. Vi måste skicka artilleri- och flygvapen till Ukraina (helst igår!) just för att stoppa ett krig. Allt moralistiskt snack om pacifismen kastas åt sidan när man får insikt om att man faktiskt har något att försvara. Det fick ukrainare erfara på sitt eget skinn. Och när ukrainarna inte längre hade råd med pacifismen, kom många européer till insikt om att Ukraina agerar Europas mänskliga sköld, och att Europa också har något att försvara.
För att inte gå djupare in i ideologiska debatter vill jag konstatera ett faktum. Ukraina har blottlagt det mesta. 2014 blottlade landet vänsterns ideologiska kris och 2022 självgodheten i distanspacifismen. Ukraina tydliggjorde också som lakmuspapper Ozzys rörelse från mörkret till ljuset och Waters åt den motsatta riktningen.
Men vad är det för något speciellt i just Ukraina som sätter våra kulturologiska och politiska föreställningar på prov? Jag har ett lika enkelt som spekulativt svar. Idéer som är populära på Södermalm idag var populära i Ukraina redan för 100 år sedan. Det var där och då som Nestor Makhno försökte utforma en icke hierarkisk anarkistisk socialism, det var där man fick tanken på fred i världen utan riksgränser, Ukrainare har hunnit bli skeptiska till alla de idéerna, så lägg dina föreställningar åt sidan när du pratar med folk i Ukraina.
De vill inte ha pseudofred till vilket pris som helst. Själva ordet ”fred” har ingen magisk klang i deras öron. Dagens ukrainare har samma inställning som Lemmy i sången The Wolf ”you have to kill him or it’s you that’s gonna die”. Även idéen om världsbroderskap som formulerad es så briljant av den ukrainska nationalskalden Ivan Franko på 1800-talet väcker skepsis.
Människans lycka och frihet är målen,
ej på tron står förnuftets makt
för fritt världsbroderskap höj skålen,
för fritt arbete i kärlekens takt!
Mänskligheten mot djuriskheten
det blir tidernas sista krig
slaveriet ger efter friheten,
Himlariket, ned på jorden stig!
Den ukrainske anarkistledaren Nestor Makhno, 1918. (beskuren)
Broderskap med moskoviterna lär dröja rejält, liksom kurdernas broderskap med turkar. Plötsligt blir allt väldigt verklighetsförankrat. Tre ideologier anses förkastliga i dagens Ukraina. Fascismen – idén om all makt koncentrerad till en ledare med är botten, tycker ukrainarna och pekar åt nordost. Kommunismen – ja, inga kommentarer där, den har ukrainarna redan haft och det lämnade en bitter eftersmak. Och den nyaste av dem, den självgoda pacifismen, är den tredje, om inte den första.
Men nationalismen då? Kommer du att fråga, för det har du läst om på internet. Den ökända ukrainska nationalismen som till och med deklarerades i sin tid av många på Maidan? Ja, där har vi lite olika tolkningar av ett och samma ord. I europeisk bemärkelse kallas ideologin om den egna nationens överlägsenhet nationalism. I ukrainsk mun betyder det, som nationalisterna själva säger, patriotism i handling. Alltså att försvara det ukrainska intresset. För vilken svensk byråkrat som helst är det glasklart, finansministern försvarar den svenska ekonomin, och får vi lågkonjunktur är det hans ansvar. På samma sätt ska kulturministern vara mån om den svenska kulturen, försvarsministern för det svenska försvaret, och så vidare. I Ukraina är det inte självklart. Där kan någon högt uppsatt byråkrat lätt försvara något annat intresse än det ukrainska. Ukrainsk nationalism har alltså inget med överlägsenhet att göra och i ukrainsk bemärkelse är samtliga svenska statsmän ”nationalister”. En lyx, tycker ukrainare; det är bara deras jobb, tycker svenskar. Lägg också till att i de svenska valen fick nationalisterna 20 procent och i de ukrainskt blott två.
Så den egentliga skillnaden mellan Ozzy Osbourne och Roger Waters är bara att den ene är lyhörd för omvärlden och tar inte sina egna idéer på alltför stort allvar, medan den andre försöker klämma in den nya världen i en gamlings goda vänster-föreställningar om världen. I första fallet kallas det för visdom, i det andra dumhet. I samband med det blir man extra ledsen över att Ozzys Stockholmskonsert 5 maj ställdes in på grund av mästarens vacklande hälsa, samtidigt som Waters besök 15 april annonserades ut i sociala medier. Trots mängden arga reaktioner under annonserna håller Waters fanan högt. Nå, som Brecht en gång sa ”Människor som hör inte vad man säger till dem är födda till att bli ledare”.
Om du verkligen tänker resa runt i det krigshärjade Ukraina (vilket är möjligt) är det en sak till du bör komma ihåg förutom att inte prata om pacifism och världsbroderskap med ukrainare. Åk aldrig bussar över gränsen och mellan städerna. Nej, du riskerar inte att bli bombad i dem. De bara håller inte tidtabellen, det är för mycket begärt av dem under krigstid. Bussen kan också svänga till en stad 100 kilometer söderut (som den inte alls skulle till) för ”att hämta mer folk”. Så var det inte innan kriget. Och tänk inte ens på att lifta! Ingen kan engelska och banditer utger sig för att vara krigsveteraner. Utegångsförbud gäller så du kan inte ens vara ute efter 11 på kvällen. Nej, det är en dum idé att lifta i dagens Ukraina. Men tågen däremot rullar jättebra och blir max en timme sena. Så ta det som reklam för Ukrainas Järnvägar. Europas bästa, bekvämaste och personligaste tåg med glada, merkantila och lagom korrupta tågvärdar. De knackar på med varmt te och kaffe på morgonen, så man verkligen kan få kaffe på sängen. De kanske inte kan så mycket engelska, men de håller på att lära sig, det är work in progress.
Och så kan man röka i vagnens tambur. Som på det ljuva 1900-talet.
Eugene Wolynsky • 2023-11-07 Eugene Wolynsky är ukrainsk poet och översättare som översätter klassisk och modern litteratur till och från ukrainska, ryska och svenska. Bosatt i Sverige sedan 1989.
Konstantin Zarubin • 2024-12-20
Lyktan bad den ryske författaren Konstantin Zarubin att skriva om självcensur bland ryssar i väst. Vi fick tillbaka en genomarbetad definition av censur, och en känga åt oss själva!
Läs mer →
Alireza Naghavi • 2024-12-06
Precis när Alireza Naghavi lärt sig svenska och gått ut skolan, tvingades han lämna landet, tog sig till Frankrike och fick uppehållstillstånd. Men så flera år senare får han ett meddelande från Sverige. Läs hans berättelse om vad hem kan betyda i Lyktan.
Läs mer →
Patrick Kretschek • 2024-11-30
Ett grannbarn med samma ovanliga stavning av förnamnet fick honom att börja förstå hur ensam han alltid varit i sin flerspråkighet. Läs konstnären Patrick Kretscheks essä om sitt skamfyllda förhållande till tyskan.
Läs mer →
